zvirkalisted

# Звірка: чи джерело каже саме те, що написано Перевірити, чи джерело **назване**, і перевірити, чи воно **каже те, що ви написали**, це дві різні роботи. Перша дешева й робиться машиною. Друга дорога, і доки її не робили жодного разу, про текст не відомо нічого. Порядок величин, щоб було з чим порівнювати. На одному сайті з 1993 тверджень із виносками машинно звірити можна було 1088, тобто 55%; решта 45% спиралися на архівний опис, газету за передплатою або сайт, тобто на те, чого перевірник відкрити не може. З перевірених точність вийшла 91% (20 підтверджено, 2 розходження, 9 несудимих). Для порівняння, у промислових систем із пошуковою основою точність цитування близько 90%, у лідера галузі 90,24%. Тобто **кожна десята виноска бита навіть у найкращих**, і питання не в тому, чи є помилки, а в тому, чи ви їх бачите. ## Три умови, без яких звірка не звірка **Перевіряє не той, хто писав.** Автор захищає власний текст, навіть коли щиро намагається цього не робити. Перевірник дістає сторінку й джерела, не дістає ходу думки автора й не бачить, як текст складався. **Чистий контекст.** Перевірник не має бачити ні розвідки, ні чернеток, ні сусідніх сторінок. Ідеально - тільки твердження і витяг із джерела, більше нічого: ні назви села, ні номера сторінки, ні того, що ви взагалі шукали. Усе зайве в контексті працює як підказка, і перевірник починає підтверджувати очікуване. **Спершу машина, тоді модель.** Що вже доведено скриптом (виноска є, посилання не бите, число збігається